Навіть щасливим людям інколи хочеться докорінно змінити своє життя, через втому від сірої буденності. Комусь вдається знайти прихисток від проблеми в інтернеті, музиці, а мені його подарували книжки. Літературні герої оживали й перетворювалися на добре знайомих друзів. Проте, як це часто буває, мені закортілося розширити межі всієї казки.
Я беру участь у виставах драматичного гуртка впродовж двох років. Це справжній маленький колектив, під керівництвом вчителя зарубіжної літератури Білої М.Д. Сцена дала нам можливість не просто ознайомитися із сюжетами чудових книжок, а і прожити ці події, стати одним із героїв. Заглиблюючись у душу персонажа, котрого граєш, краще розумієш власну. Не товаришуючи один з одним роками, на сцені ми, актори, стали єдиним цілим. Напевне, через цю таємничу, ледь помітну й невловиму атмосферу, що виникає на сцені, ми й покохали наш гурток.
На щастя, цей життєвий досвід навчив мене щиро виявляти свої почуття, намагатися діяти, а не мовчки спостерігати. На мою думку, глядачі під впливом театру краще розуміють художні твори, що в наші часи велика рідкість. на прикладі героїв, самі того не підозрюючи, вони вчилися виходити зі складних ситуацій.
З часу першої репетиції багато чого змінилося в моєму житті. Саме в нашому драматичному гуртку я навчилася вільно виражати почуття і сприймати себе такою, яка я є. Масштаб змін змусив задуматися, що саме мало на мене такий вплив? Можливо, реакція глядачів (їхніх посмішок, глибока задума на обличчі), майстерність письменників (їхня тонкість у змалюванні подій, яскравість описаних ними сюжетів), але, скоріш за все, самі герої. Їхня неповторність, впевненість, харизматичність певною мірою передалися мені.
Отож, варто замислитися, чи це актори нашого гуртка вдихнули життя в персонажів, чи, можливо, вони самі розмалювали наше сіре буденне життя яскравими барвами?
Настя Станкевич, учениця 6 – Б класу